Тільки листопад вміє по-справжньому закрутити людям голову. Листя так граціозно кружляє: тихо опускається з високих гіллячок на холодну землю. Який же прекрасний цей пізній осінній вальс! Неймовірна краса!
Цей чудесний останній місяць осені сповіщає нам про наближення холодів. Кожен листочок, кожне стебельце чи кора дерева ніби натякають, що скоро все засніжить красуня зима. Вона вкриє білосніжною одежею ліси та діброви, луги та поля, подвір’я та сади. А останні – в листопаді по-особливому ошатні.Вони, такі причепурені, «вичесані», охайно прибрані дбайливими господарями, чекають перших морозів з величезним нетерпінням. Всі вправні ґазди чи ґаздині ще за теплої сонячної погоди підготували їх до зими. Весь урожай вже зібрано та посортовано, дехто вже навіть встиг поласувати стиглими яблучками чи соковитими грушками, опале листя вправно зібране, сухе гілля вже давно перетліло на вогні. Як для мене, то саме ця картина є найбажанішою за весь осінній період.
Люблю пройтися по саду, особливо в останні дні осені, коли кожен порив вітру, кожне рухання деревця нагадує про те, що попереду час, коли ми будемо насолоджуватися кучугурами снігу, спостерігати за вікном снігові замеліті та хурделиці, відпочивати від осінньо-садових робіт, насолоджуватися садовими плодами осені. З нетерпінням чекаю цієї пори, а зараз я, як і сотні тисяч любителів природи насолоджуюся прекрасною листопадовою дниною.
Листопад
Осінь,
осінь, листопад,
Жовте
листя стелить сад,
За
моря в краї далекі
Відлетіли
вже лелеки.
Хмари
небо затягли,
Вітер
віє з-за гори,
Жовте
листя стелить садом.
Анатолій Камінчук
Пізній іде листопад
Трави
зів'яли, і квіти не квітнуть,
Хоч
умивають їх роси-дощі.
Осінь
відквітла, відлітувала,
Віддарувала
нам дні золоті.
Осінь
з сльозами відходить,
Ронить
під ноги свій лист,
Чути
лиш ворона крик.
Сонце
з-за хмар не виходить.
Небо
у сум повилось.
Тягнуться
сиві тумани,
Мрякою
все затяглось.
Стихли
вітри-буревії,
Десь
причаїлись, мовчать.
Осінь
в дорогу далеку
Йде
по зів'ялих листах.
Плачуть
дерева дощами,
В
тихій задумі стоять.
Осінь
прощається з нами –
Пізній
іде листопад.
Звелося
літо, і не знать,
Як
день за днем минув,
Морозний
вітер в гай і ліс
Й
нещадно з дерева обніс
І
висне небо в ті часи,
Немов
циновий дах,
І
стигнуть краплі від роси,
А
ти, що осені настиг,
Та
просвітку не знав,
Чи
хоч єдиний лист зберіг,
За
котрим жалкував?
І
чи хоч краплю теплих сліз
Зоставив
від весни,
Щоб
плакать так, як плаче ліс
За
літом восени?
Надія Красоткіна
Листопад
Ще
кілька днів тому назад
Землі
убранство чарувало.
Рясний
і дивний листопад
Здійнявся.
Листячко упало.
А
вітер з листям танцював,
Кружляв,
підносив, опускався...
Ялинки
ними прикрашав
І
знову в небо підіймався.
Рясний,
казковий листопад...
Додолу
листячко злітає.
Вітрець
із дерева знімає.
І
знов підносить в небеса,
Прощальний
танець з ним танцює.
Чарівна
і сумна краса
Тривожить
душу і чарує...
Листопад
останнім завершає осінь
Вже
пожовкле листя облетіло зовсім.
Листопад
останнім завершає осінь.
Листя
під ногами шурхотить опале.
Стали
ночі довші – дні коротші стали.
Все
сумне довкола, сонечко не блисне.
Сірим
простирадлом сонне небо висне.
Прислів’я
Листопад вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат.
Листопад білими кіньми їде.
Листопад вкриває першою кригою ставки, річки й озера.
Листопад стелить землю листям, а грудень снігом.
Листопад зимі ворота відчиняє.
Листопад уриває дня, а накликає ночі.
Якщо листопад дерев не обтрусить, то зима довгою бути мусить.
В листопаді світанок з сутінками в полудень зустрічаються.
Листопадовий день, що заячий хвіст.
Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий.
Листопадові води – для лук великі школи.
В листопаді зима з осінню бореться.
В листопаді голо в саді.
В листопаді зима саньми проїжджає.
В листопаді зима на заграді.
Не диво в листопаді білі мухи.
Листопад заспів зими і сутінок року.
Листопадові очі до снігу темні.
Листопад і колесо, і полоз любить.
Прийшов листопад до хати та й питає: «Чому загради у вас немає?»
Листопад напівзимник і передзимник, він колесо та повоз любить.
У листопаді сонця, як у старої баби чепуріння.
В листопаді на колесах виїзди, а полоз на віз клади.
Коли в листопаді небо заплаче, то слідом за дощем і зима прийде.
Хто у листопаді не мерзне, тому й коло Йордану нічого біда не зробить.
З листопадом бабам рада: ховатися на піч.
Приказки
Якщо перший сніг упав на мокру землю – залишиться, на суху – скоро зійде.
Яка погода в листопаді, така і в квітні.
Бурхливий листопад – на сувору зиму.
Після листопадових заморозків – грудневий мороз.
Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна й красна.
Якщо осінь багата на гриби – зима буде тепла.
Звідайся, Дмитре, яке наше хутро.
Якщо в листопаді появляться комахи – зима буде тепла.
Рано замерзне – довго не розтане.
Ожеледиця починається з туману.
Пізній листопад – до суворої і затяжної зими.
Перед дощем індички горбляться.
Кури сходяться докупи – на невеликі приморозки.
Кури хвостами стріпують – на вітер.
Якщо кури ходять до темна – наступного дня буде негода.
Туман спадає – на відлигу.
Пищить снігур – зима забариться.
Потріскалася кора на ясенах – буде холодна весна.
Коли хмари пливуть низько – буде дощ і похолоднішає.
Сонце рухається немов би в тумані – буде дощ.
Хмари висять низько – чекай вітру і снігу.
Пізньої осені вітри зі сходу – весна буде холодна.
Коти на піч лізуть грітися, знай: ніч буде з приморозками.
Якщо свійська птиця ховає голову під крило – буде холодно.
Грім у жовтні – на малосніжну, м’яку й коротку зиму.
Якщо молодик припаде на дощовий день, то весь наступний місяць буде дощовим.
Пізній гриб – пізній сніг.
Білий вогонь у печі – на відлигу, червоний – на мороз.
Немає коментарів:
Дописати коментар