Безпека дітей в Інтернеті

Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп′ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.

Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв′язання задач.

Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають компютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі, дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі.

Інформаційні матеріали щодо вибухонебезпечних предметів

мультфільм тисни тут

мультфільм 2 тисни тут

Як вдало провести батьківські збори…

Батьківські збори є необхідним атрибутом шкільного життя. Як зробити їх цікавими і продуктивними? Вони можуть виявитися особливо корисними починаючому класному керівникові.

Підручники онлайн

Електронні підручники для 2 класу, заходьте та користуйтесь
Підручники для 2 класу

Правила переносу слів

Запам'ятай

Мої маленькі сонечка
Мов яскраві квіти,
Синочки і донечки-
України діти!

"Їсти гриби шкідливо дітворі"

Урок обережності: "Їсти гриби шкідливо дітворі"

Літературне читання (Аудіювання письмово) 2 клас

Перевірна робота № 1

Аудіювання

Як Миколка став хоробрим

СІМ ЧУДЕС ВІННИЧЧИНИ

Визнати переможцями обласного конкурсу „Сім чудес Вінниччини” такі об’єкти: м. Тульчин. Палац Потоцьких м. Вінниця. Музей Пирогова. м. Немирів. Немирівське городище – великі вали. м. Шаргород. Центр духовності. с. Браїлів. с. Буша. Гайдамацький яр. с. Лядова. Чоловічий монастир.

Навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою

«Щодо надання деяких роз’яснень з організації навчально-виховного процесу у початковій школі»

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135,  тел. (044) 481- 32 -21, факс (044) 481-47=96

E-mail: mon@mon.gov.ua, код ЄДРПОУ 38621185

 

Від _06.09.2016_№  _1/9-464_                        

На №                       від                            

Департаментам (управлінням)

освіти  і науки обласних, Київської  міської

державних адміністрацій,

керівникам загальноосвітніх навчальних закладів

Щодо надання деяких роз”яснень

з організації навчально-виховного процесу

у початковій школі

Міністерство освіти і науки України надає роз”яснення щодо заповнення Класного журналу для 1-4-х класів у зв”язку зі змінами відповідно до наказів Міністерства освіти і науки України від 05.08.2016    № 948 «Про затвердження змін до навчальних програм для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів» та від  19.08.2016  № 1009 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 21.08.2013     № 1222». 

До  пункту 14 Інструкції щодо заповнення Класного журналу для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 08.04.2015 № 412, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2015  за    № 472/26917. У випадку, якщо за рішенням педагогічної ради навчального закладу прийнято рішення у 2-му класі – протягом І семестру або протягом І і ІІ семестрів оцінювати навчальні досягнення учнів вербально, то у  журналі у графах «І семестр», «ІІ семестр», «Рік» записується «Зар.» (зараховано);

         у 2-4 класах з предметів інваріантної складової, які оцінюються вербально додано: «Я у світі» та «Трудове навчання».

До пункту 19. Колонки для фіксації результатів оцінювання ведення зошитів наприкінці кожного місяця не відводяться.

         Міністерством готується проект наказу «Про затвердження Змін до Інструкції щодо заповнення Класного журналу для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів», який буде подано на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

 Одночасно інформуємо, що відповідно до листа Міністерства від 17.08.2016р. № 1/9-437 «Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах», результати навчальних досягнень учня/учениці не озвучуються в класі та на батьківських зборах і така інформація стосується тільки вчителя-учня-батьків (або осіб, які їх замінюють).

 На уроці (у всіх класах початкової школи) учитель озвучує тільки вербальну оцінку роботи учня на уроці. У методичних рекомендаціях наголошується на тому, що це робиться з детальним поясненням досягнень дитини і доброзичливими порадами щодо того, як можна їх покращити у подальшому. Натомість оцінка в балах (що відповідає озвученій учителем на уроці вербальній оцінці) ставиться в щоденник учня на перерві або після уроку.

На батьківських зборах інформація про бали, які одержують учні на уроках, не озвучується, а за умови запиту батьків готується у письмовому вигляді індивідуально для кожної родини. В інших випадках озвучується у індивідуальній бесіді з батьками.

Таким чином, під час оцінювання навчальних досягнень учнів акцент зміщується з «навчання для одержання високих балів, гарних оцінок» на «навчання для одержання якісної освіти».

З цією ж метою необхідно відмовитись від вибудовування рейтингів навчальних досягнень учнів одного класу, або класів на паралелі для оприлюднення у класі, на батьківських зборах. Така інформація може використовуватись вчителями виключно для методичної роботи з метою підвищення ефективності навчального процесу.

Потреба у роз’ясненні положення методичних рекомендацій про перевірку письмових робіт в адаптаційний період навчання в 1 класі ручкою не з червоною пастою, а іншого кольору викликана тим, що вчителі початкової школи часто користуються для перевірок ручками двох кольорів – з червоною пастою для позначення помилок і зеленою – для позначення правильно написаних букв, їх елементів, слів тощо.

Звертаємо увагу, що саме для забезпечення можливості застосування такого ефективного прийому перевірки у методичних рекомендаціях зазначено, що в зошитах, а також у щоденниках можна використовувати колір ручки за вибором вчителя. Тож учитель може самостійно прийняти рішення про вибір кольору ручки для перевірок і оцінювання письмових робіт та фіксації у щоденниках або обговорити це питання з учнями, батьками і прийняти спільне рішення.

Заступник Міністра                                                                               П. К. Хобзей

Лотоцька, 4814768

Декларація прав дитини (звернення дітей до дорослих)

1.Ми — діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б не вірили, поводьтеся з нами як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ.

2.Захищайте нас, щоб ми мали мож­ливість рости гідно й вільно.

3.Нехай у нас буде ім'я і земля, яку ми можемо назвати своєю.

4.Ми не маємо мерзнути, і в нас має бути завжди дах над головою. Забезпечте нас їжею та місцем для ігор. Якщо ми за­хворіємо, то нам потрібен догляд.

Ми вже другокласники!!!

Ми вже другокласники!!!

2016

2015-2016

Ми завзяті!

Ми - творчі!

Ми маленькі артисти!

Ми старанні!

Ми любимо читати!

Настав час канікул. Надворі холод. Чим зайняти дитину?Запропонуйте дітям ось такий теніс. Оригінально та цікаво!

Чудова добірка осінніх казочок і оповідань про осінню природу, що від них не може відірватися й дорослий, читаючи їх, а не тільки діти. Наскільки спокійно, точно, невимушено ведеться в них мова про красу рідного краю, що діти, навіть не задумуючись, отримують знання, переживають почуття.

Осінь у казках та оповіданнях Василя Сухомлинського

                                         Як починається осінь

Осінь – дочка Діда Мороза. Старша дочка, бо є ще в нього молодша доня – Весна. В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними ягідками калини. Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне, там холодом війне. Любить Осінь ночами сидіти на березі ставка. А вранці над водою піднімається сивий туман і довго не розходиться. Оце й починається Осінь. Бояться Осені пташки. Як тільки побачать її ластівки, злітаються і про щось тривожно радяться. А журавлі піднімаються високо в небо й тривожно курличуть. Любить Осінь заходити в садки. Доторкнеться до яблуні – яблука жовтіють.

А дятли радіють, зустрівшись із Осінню: голосно щебечуть, перелітають із місця на місце, шукають поживи на деревах. Сьогодні теплий, сонячний день. Низько стоїть сонце – світить, але не дуже гріє. Сіла старша донька Діда Мороза під стогом сіна, розплітає косу, гріється. Співає пісню про срібні павутинки.

                                                   Де беруться срібні павутинки

Сидить старенька бабуся на сонці. А сонечко осіннє не пече, а тільки гріє ласкаво. Дивиться бабуся - в повітрі пливуть срібні павутинки. "Звідки вони пливуть, де вони беруться?" - питається бабусі внуча. А бабуся розповідає про ткача-павука. На високій тополі, що стоїть над шляхом, живе ткач-павучок. Сидить високо-високо, аж під самою хмарою. Ось як пливе біла хмаринка над тополею, то з неї сиплеться пух. Падає пух на тополю, а павучок ловить його й ловить. І пряде з  пушинок тонесенькі ниточки. З ниточок тче собі гніздечко. А зайві ниточки падають із тополі й летять-летять.

                                              Восени пахне яблуками

Тихий осінній день. У яблуневому саду літають джмелі. Вони прилетіли до яблука,що впало з дерева і лежить на землі. З яблука тече солодкий сік. Обліпили яблуко джмелі. Зайшло сонце. В саду пахне яблуками

                                           

                                                   Яблуко в осінньому саду

    Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

  Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим листком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.

   Оля й Ніна аж скрикнули від радості.

— Як воно тут збереглося? — з подивом запитала Оля.

— Зараз ми його зірвемо, — сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.

    Олі хотілося, щоб яблуко дісталось їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:

— Хай тобі буде яблуко, Ніно...

     Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:

— Хай тобі буде яблуко, Олю...

    Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.

     Віддали їй яблуко.

     В маминих очах сяяла радість.

     Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.

                           Осінь принесла золотисті стрічки

Ростуть над ставком дві берези. Стрункі, високі, білокорі. Опустили берези зелені коси. Віє вітер, розчісує їх. Тихо шелестять листям берези. То вони про щось розмовляють.

Однієї ночі стало холодно. На траві заблищали білі кристалики льоду. Прийшла до беріз осінь. Принесла їм золотисті стрічки. Вплели берези стрічки в зелені коси. Зійшло сонце. Розтопило кристалики льоду. Подивилося сонце на берези й не впізнало їх – у зелених косах золоті стрічки. Сміється сонечко, а берези сумують.

                                             Осінні сни клена

Ми пішли до лісу подивитись на осіннє вбрання дерев. Зупинились біля високого клена. Посідали. Яка краса відкрилася перед нами! Стоїть клен у яскравому барвистому вбранні, а листочки ж ні затремтять, ні зашепотять.

Дивіться, діти: клен спить. І сниться йому все, що бачив од весни до весни. Ось жовтий листочок — мов золота кульбабка. Весною клен був зачарований її красою. Запам’ятав. А як заснув, то й пригадав весну — листочок і пожовтів.

                                                     Осінній день у лісі

     Осіннього дня ми пішли всім класом до лісу. Був теплий сонячний день. Галявини були вже вкриті жовтим листям. Це тільки здалеку килим здавався жовтим. А коли ми прийшли на галявину, то побачили, що цей килим барвистий. Там і багряні, й червоні, і світло-жовті, й коричневі листки. Десь далеко-далеко чувся стукіт: тук, тук, тук. То стукав дятел. І ще чули ми якийсь дивний спів: щось ніби бриніло, немов десь далеко-далеко хтось грав на дивній скрипці. Бриніло ніби десь у глибині лісу, а може, й під землею. Що ж воно таке?

    Довго ми прислухалися, але не могли збагнути, що то за музика. А коли перейшли глибше в ліс, музика стала виразніша, й ми зрозуміли: то дзвонить струмок у яру.

                                                           Білі полотна

   Це було восени. Світили зорі. Тихо стояв ліс. Заснули пташки. Перед самим світанком прийшла до лісу бабуся Морозиха.

   Принесла білі полотна, розіслала на зеленій траві. Забіліли галявини, аж посвітлішало в лісі. Сіра сова думала, що вже ранок, та й заховалася під сучок.

   Зачервоніло небо на сході. Зійшло сонечко. Де ж поділися білі полотна? Немає. Блищать на траві срібні крапельки роси. Де ж бере бабуся Морозиха стільки білих полотен? Чи принесе вона їх і цієї ночі? І хто їх тче – білі полотна

                              

                                                                 Дід осінник

У темному лісі живе дід Осінник. Спить на сухому листі й сторожно прислухається до пташиного співу. Як тільки почує сумну журавлину пісню – курли-курли – підводиться й каже:

- Прийшла моя година. Відлітають до теплого краю журавлі.

Виходить з лісу дід Осінник – сивий, у сірому дощовику. Де пройде, там листя жовтіє й опадає на землю. Виходить на узлісся, сідає, прихиляється до дуба й тихо-тихо щось мугиче.

Це не пісня, а осінній вітер… Коли дід співає, його борода росте, розвівається за вітром. Ось вона вже простяглась луками. Посіріли луки.

-         Осінній туман, - кажуть люди.

І не здогадуються, що це ж борода діда Осінника.

                    

                                      

                                         Як Їжачок готувався до зими

 В лісі жив Їжачок. Змайстрував він собі хатинку в дуплі старої липи. Тепло там, сухо.

Ось наступила осінь. Падають жовті листочки з дерев. Незабаром і зима прийде.

Почав Їжачок готуватися до зими. Пішов в ліс, наколов на свої голочки сухого листя. Приніс до своєї хатинки, розстелив його, стало ще тепліше.

Знову пішов в ліс Їжачок. Назбирав грушок, яблук, шипшини. Приніс на голочках в хатинку і склав у куточку. Ще раз пішов Їжачок в ліс. Знайшов грибочки, висушив і теж склав в куточку.

Тепло і затишно Їжачкові, а  одному так сумно. Захотілось знайти  товариша.  Пішов  в ліс, зустрів Зайчика. Але не хоче зайчик іти в хатинку Їжачка. І сіра Мишка не хоче, і Ховрашок. Тому, що у них свої нірки є.

       Зустрів Їжачок Цвіркуна. Сидить Цвіркун на стеблі, тремтить від холоду.

- Іди до мене жити! – запросив звірок його.

        Пострибав Цвіркун до Їжачка. Взимку Їжачок  Цвіркунові казки розповідав, а Цвіркун пісні співав.

                                   Ластівки прощаються з рідни краєм

      Багато років під стріхою однієї хатини жили ластівки. Весною вони повертались з вирію, ластів’ят виводили, а восени відлітали в теплі краї. У хатині жили батько й мати, була в них дівчинка Оленка. Вона з нетерпінням чекала теплого весняного дня, коли з’являються ластівки. Це було для Оленки справжнім святом. Улітку дівчинка любила дивитись, як ластівки годують пташенят, вкладаються спати.

    А восени, коли вони відлітали, Оленці ставало сумно: мовби розлучалася з дорогими друзями.

    За кілька днів до відлітання ластівки збиралися великою зграєю, сідали на телефонних дротах напроти двору й довго там сиділи. Оленці здавалося, що ластівки сумують. Вона прислухалась до їхнього тривожного щебетання й думала:”Чому це вони так довго сидять?”

     І маму спитала:

– Чому?

– Вони прощаються з рідною землею. Бо дорога до теплого краю далека й важка.

    Оленка підходила до зграйки ластівок, що сиділи на дротах. Їй дуже хотілося, щоб ластівки і з нею попрощалися.

                                           

                                                    Куди летять ластівки

    Восени ластівки сідають довгим разочком на телеграфні дроти й тихенько щебечуть. Вони про щось радяться. І все поглядають на зелений луг і на обрій.

Жовтіє трава в лузі. Довшають ночі. Сонечко пізніше сходить і раніше заходить. Летять срібні павутинки. А з-за лісу, з-за пралісу йде бабуся Зима, біла хуртовина, а за нею – Дід Мороз. Пора  у вирій.

 Порадились та й полетіли. В далекий-далекий теплий край. Там теплі озера й зелені береги. Там квітнуть великі яскраві квіти, немов соняшники. Чому ж вони сумують? Бо там не рідна сторона.

Прийшли довгоочікуванні  осінні канікули. Вони припадають на перший тиждень листопаду.Дехто з учнів проводитиме їх удома, дехто влаштує похід до лісу, декому , можливо пощастить відвідати  інше місто.Проте, щоб про канікули залишились тільки приємні спогади і враження, треба заздалегідь подбати про безпеку дітей. Звісно, ми не можемо простежити за кожним з них. Це неможливо і не потрібно. Але розповісти про елементарні правила безпечної поведінки під час канікул просто необхідно.Розглянемо декілька ситуацій, у яких може опинитися дитина під час канікул, і надамо ряд рекомендацій з правил безпечної поведінки.

СИТУАЦІЯ 1.

Один удома

Для того щоб запобігти побутовим травмам і нещасним випадкам, необхідно:

• не чіпати дроти і електроприлади мокрими руками. Не торкатися гарячих речей. Гарячий чайник, праска, чашка з гарячим напоєм — доторкнувшись до таких речей, можна дістати опік;  Електрика дуже не любить контакту з ручками, пальчиками, а також з різними металевими предметами. А ще електрика не любить сусідства з водою.

• не гратися з гострими та ріжучими предметами. Ножі, ножиці, голки — потрібні у побуті речі, але поводитись із ними треба обережно;

• правильно поводитись із газовою плитою. Якщо відчули запах газу, негайно перекрийте газовий вентиль та відчиніть вікна;

• Не залишати без догляду увімкненні, а ще краще зовсім не вмикати без потреби електроприлади, у роботі яких ти не розумієшся! Безпечне поводження з електроприладами може призвести до таких нещасних випадків, як пожежа. Сторонні предмети у розетку вставляти не можна;

• бути обережними зі скляними виробами. Якщо ви розбили скло та порізалися, потрібно зупинити кровотечу. Не змивайте кров водою, обробіть рану перекисом водню, накладіть стерильну стискаючу пов'язку;

• ніколи не визирати у відкрите вікно, не перегинатися через підвіконня. Якщо необережно визирнути у вікно, можна впасти з висоти;

• ніколи не відчиняти двері незнайомцям, не розмовляти з ними через двері. Кожен, хто говорить, що прийшов від батьків, — обманює. Міліціонер, сантехнік, поштар можуть прийти пізніше.

СИТУАЦІЯ 2.

Один на подвір'ї

На жаль, статистика зникнення дітей невтішна і весь час поповнюється новими трагічними фактами. Для того щоб не потрапити у складні та неприємні ситуації, треба:

• ·        ніколи не йти гуляти на вулицю, не повідомивши батьків чи інших близьких тобі людей про те, куди ти ідеш і з ким. Не гратися на вулиці допізна.
• ·        якщо ти загубив батьків у незнайомому місці, треба стояти там, де ти загубився. Якщо ти не можеш їх знайти, звернись про допомогу до міліціонера чи інших дорослих.
• ·        не розмовляти з чужими людьми. На всі запитання особистого характеру: «Як тебе звати?», «Де ти мешкаєш?» потрібно відповісти: «Вибачте, мені не можна розмовляти з незнайомими людьми» — і швидко відійти;
• ·        не ходити нікуди з незнайомими людьми. Наприклад, чоловік попросив допомогти йому віднести речі у під'їзд, або бабуся — довести її до магазину. Не бійтеся здатися неввічливими — на такі прохання відповідайте «ні»;
• ·        ніколи не погоджуватися йти з незнайомими людьми до чужого під’їзду, підвалу або інших безлюдних місць.
• ·        не показувати на вулиці серед великої кількості людей свої дорогі речі (мобільний телефон, гроші, інші коштовності).
• ·        не приймати від незнайомих людей ласощі, подарунки.
• ·        якщо біля тебе зупиняється авто і незнайома людина звертається з якимось проханням, головне – не підходити  надто близько до машини. Якщо запитання тобі здаються сумнівними, то ввічливо скажи незнайомцю, що ти поспішаєш; ні в якому разі не сідай до машини, що б тобі не пропонували.
• ·        не заходити до під'їзду або до ліфта з незнайомими людьми. Краще зачекати сусіда, батьків, родичів.
• ·        якщо в ліфт сідає незнайома людина, то не повертайся до неї спиною, краще стежити за її діями.
• ·        якщо незнайомець увійшов до ліфта після тебе і ти боїшся їхати з ним, натисни кнопку «Стоп», і тоді двері кабіни не закриються.
• ·        якщо ти відчуваєш небезпеку під час руху ліфта, натисни кнопку «Виклик диспетчера» і розкажи диспетчеру ситуацію. Це відверне увагу незнайомця, а може, і зовсім злякає його.

• не забувати про елементарні правила безпеки, перебуваючи на подвір'ї: не підходити близько до гойдалок, не залазити високо на дерева, не ходити на будівельні майданчики, не виходити за межі двору.

СИТУАЦІЯ 3.

Відпочинок у лісі

Відпочинок з родиною на свіжому повітрі у лісі або біля озера чи на березі річки — що може бути краще.

Однак не треба забувати про те, що необхідно:

• правильно одягнутися. Одяг має щільно прилягати до тіла, залишати якомога менше відкритих ділянок. На голову краще надіти кепку;

• заздалегідь вибрати місце відпочинку. Це має бути по можливості відкрита ділянка лісу, сонячна, без зайвих кущів та високої трави;

• подбати про захисні засоби від укусів комах: комарів, мошок, кліщів. Пам'ятайте, кліщ сидить на кінчику гілки куща або на високій травинці. Коли повз нього проходить людина або тварина, він передніми лапками чіпляється до жертви і тільки потім відчіплюється від місця, на якому сидів. Тому періодично уважно перевіряйте відкриті ділянки тіла на наявність кліщів;

• потурбуватися про засоби першої медичної допомоги.

Обов'язково візьміть з собою аптечку, в яку покладіть засоби для зупинення кровотечі, антисептичні,  знеболюючі та серцеві засоби.

Крім цього, варто згадати і про правила безпечної поведінки.

Розпалювати багаття в лісі дуже небезпечно! Краще придбати мангал та насолоджуватися стравами, смаженими у такий спосіб. Якщо ж ви вирішили розпалити багаття, то потрібно розчистити місце для вогню радіусом один метр від центру багаття. Після відпочинку ретельно загасіть вогонь. Дрова бажано придбати у

магазині або використовувати сухостій. Рубати дерева в лісі суворо заборонено.

Не смітіть у лісі! Із собою візьміть пакети для сміття та ретельно приберіть за собою.

Не кидайте  тліючі сірники на землю.

СИТУАЦІЯ 4.

Дитина загубилася на вулицях міста

Організація поїздок містами України з метою вивчення історії та культурної спадщини її регіонів — поширений вид відпочинку саме в канікулярний час. Адже можна влаштувати екскурсію до віддалених міст.

Проте збудженість від великої кількості вражень, природна дитяча цікавість, а іноді просто неуважність і неорганізованість може призвести до того, що дитина відстане від групи. Напередодні подорожі варто пояснити дітям, як треба поводитись, якщо такий випадок раптом станеться.

Отже, якщо дитина загубилася на вулицях незнайомого міста, їй не варто звертатися по допомогу до незнайомих людей (невідомо, якою виявиться ця людина). Краще звернутися до будь-якої офіційної установи:

міліції, школи, поштового відділення, дитячого садка тощо. Ні в якому разі не заходити до кафе, ресторану, бару.

Своє прохання про допомогу краще висловлювати в присутності багатьох людей, щоб дії людини, яка візьметься допомогти, міг іще хтось проконтролювати.

Не можна заходити в приміщення до незнайомих людей, навіть для того, щоб зателефонувати батькам.

Краще попросити дозволу скористатися мобільним телефоном, або нехай зателефонує хтось із дорослих.

Треба пам'ятати, що з таксофону можна безкоштовно викликати службу порятунку — 101, міліцію — 102.

Необхідно назвати черговому по телефону точну адресу перебування. Для цього слід подивитися, як називається вулиця, який номер найближчого будинку або прочитати на табличці точну назву установи, розташованої поруч (магазин, навчальний заклад тощо), і в очікуванні патрульної машини міліції, рятувальників, вчителя чи батьків стояти біля цієї установи. З іншими людьми не можна нікуди йти!